В перед день Всесвітнього дня посмішки приходить усвідомлення того, наскільки важливо посміхатися, хоча кожен день – це людські трагедії, руйнування і біль. Для педагога посмішка – це не просто частина людської міміки, це робочий інструмент, який допомагає спілкуватися з учнями, висловити їм свою підтримку, або навпаки вказувати на помилку… Сьогодні на наших обличчях посмішок майже немає, але тут пригадуються слова із поезії Л. Українки «Contra spem spero!»
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!
Дорогі наші діти! Сьогодні ми посміхаємося до вас в Zoom, зі світлин, із аватарок соцмереж, бо розділені війною і кілометрами. Вже скоро війна скінчиться, а наша зустріч подарує нам нові щасливі емоції, коли ми всі разом однією великою родиною БЦПТО будемо посміхатися і радіти ПЕРЕМОЗІ.
Заступник директора Наталія Федорченко
